Обчислення нескінченно малих- обчислення, вироблені з нескінченно малими величинами, у яких похідний результат сприймається як нескінченна сума нескінченно малих. Обчислення нескінченно малих величин є загальним поняттямдля диференціальних та інтегральних обчислень, що становлять основу сучасної вищої математики. Поняття нескінченно малої величини тісно пов'язане з поняттям межі.
Послідовність a nназивається нескінченно малоюякщо . Наприклад, послідовність чисел – нескінченно мала.
Функція називається нескінченно малої на околиці точки x 0 , якщо .
Функція називається нескінченно малої на нескінченності, якщо або .
Також нескінченно малою є функція, що є різницею функції та її межі, тобто якщо , то f(x) − a = α( x) , .
Послідовність a nназивається нескінченно великий, якщо .
Функція називається нескінченно великий на околиці точки x 0 , якщо .
Функція називається нескінченно великий на нескінченності, якщо або .
У всіх випадках нескінченність праворуч від рівності мається на увазі певний знак (або «плюс», або «мінус»). Тобто, наприклад, функція x sin xне є нескінченно великою при .
Як порівнювати нескінченно малі величини?
Ставлення нескінченно малих величин утворює так звану невизначеність.
Припустимо, у нас є нескінченно малі при тому самому величині α( x) та β( x) (або, що не має значення для визначення, нескінченно малі послідовності).
Для обчислення таких меж зручно використовувати правило Лопіталя.
Якщо , то нескінченно малі величини α та β називаються еквівалентними ().
Очевидно, що еквівалентні величини є окремим випадком нескінченно малих величин одного порядку малості.
При справедливі такі співвідношення еквівалентності: , , .
Ця теорема має прикладне значення при знаходженні меж (див. приклад).
Поняття "нескінченно мале" обговорювалося ще в античні часи у зв'язку з концепцією неподільних атомів, проте в класичну математику не увійшло. Знову воно відродилося з появою в XVI столітті «методу неподільних» - розбиття досліджуваної фігури на малі перерізи.
У XVII столітті відбулася алгебраїзація числення нескінченно малих. Вони стали визначатися як числові величини, які менші за всяку кінцеву (ненульову) величину і все ж таки не рівні нулю. Мистецтво аналізу полягало у складанні співвідношення, що містить нескінченно малі (диференціали), та був - у його інтегруванні .
Математики старої школи піддали концепцію нескінченно малихрізкої критики. Мішель Ролль писав, що нове числення є « набір геніальних помилок»; Вольтер отруйно зауважив, що це обчислення є мистецтвом обчислювати і точно вимірювати речі, існування яких не може бути доведено. Навіть Гюйгенс зізнавався, що розуміє сенсу диференціалів вищих порядків.
Як іронію долі можна розглядати появу в середині століття нестандартного аналізу, який довів, що первісна точка зору – актуальні нескінченно малі – також несуперечлива і могла б бути покладена в основу аналізу.
Wikimedia Foundation. 2010 .
Змінна величина Y, обернена до нескінченно малої величини X, тобто Y = 1/X … Великий Енциклопедичний словник
Змінна величина y, обернена до нескінченно малої величини x, тобто y = 1/x. * * * БЕЗКОШТОВНО ВЕЛИКА БЕЗКОНЕЧНО ВЕЛИКА, змінна величина Y, зворотна нескінченно малій величині X, тобто Y = 1/X … Енциклопедичний словник
В математиці, змінна величина, яка в даному процесі зміни стає і залишається абсолютною величиною більше будь-якого наперед заданого числа. Вивчення Би. б. величин може бути зведено до вивчення нескінченно малих. Велика Радянська Енциклопедія
Опр.:Функція називається нескінченно малоюпри , якщо .
У записі « » будемо припускати, що x 0може приймати як кінцеве значення: x 0= Сonst, так і нескінченне: x 0= ∞.
Властивості нескінченно малих функцій:
1) Алгебраїчна сума кінцевого числа нескінченно малих за функцій є нескінченно малою за функцією.
2) Добуток кінцевого числа нескінченно малих за функцій є нескінченно малою за функцією.
3) Добуток обмеженої функції на нескінченно малу функцію є нескінченно малою функцією.
4) Приватне від розподілу нескінченно малої при функції на функцію, межа якої відмінна від нуля, є нескінченно малою при функцією.
приклад: Функція y = 2 + xє нескінченно малою при , т.к. .
Опр.:Функція називається нескінченно великийпри , якщо .
Властивості нескінченно великих функцій:
1) Сума нескінченно великих за функцій є нескінченно великою за функцією.
2) Твір нескінченно великий при функції на функцію, межа якої відмінна від нуля, є нескінченно великою при функцією.
3) Сума нескінченно великий за функції та обмеженої функції є нескінченно великою функцією.
4) Приватне від розподілу нескінченно великий при функції на функцію, що має кінцеву межу, є нескінченно великою за функції.
приклад: Функція y= є нескінченно великий при , т.к. .
Теорема.Зв'язок між нескінченно малими та нескінченно великими величинами. Якщо функція є нескінченно малою при , то функція є нескінченно великою при . І навпаки, якщо функція є нескінченно великою при , то функція є нескінченно малою при .
Відношення двох нескінченно малих прийнято позначати символом, двох нескінченно великих - символом. Обидва відносини є невизначеними тому сенсі, що й межа може як існувати, і існувати, дорівнювати певному числу чи бути нескінченним залежно від виду конкретних функцій, які входять у невизначені висловлювання.
Крім невизначеностей виду та невизначеними є такі вирази:
Різниця нескінченно більших за один знак;
Твір нескінченно малої на нескінченно велику;
Показово-ступенева функція, основа якої прагне 1, а показник – до ;
Показово-ступінчаста функція, основа якої є нескінченно малою, а показник – нескінченно великий;
Показово-статечна функція, основа та показник якої є нескінченно малими;
Показово-статечна функція, основа якої є нескінченно великою, а показник – нескінченно малою.
Говорять, що має місце невизначеність відповідного виду. Обчислення межі називають у цих випадках розкриттям невизначеності. Для розкриття невизначеності вираз, що стоїть під знаком межі, перетворюють на вигляд, що не містить невизначеності.
При обчисленні меж використовують властивості меж, і навіть властивості нескінченно малих і нескінченно великих функцій.
Розглянемо приклади обчислень різних меж.
1) . 2) .
4) , т.к. добуток нескінченно малої функції при обмеженій функції є нескінченно малою.
5) . 6) .
7) = =
. В даному випадку мала місце невизначеність типу, яку вдалося розкрити за допомогою розкладання багаточленів на множники та скорочення на загальний множник.
= .
В даному випадку мала місце невизначеність типу , яку вдалося розкрити за допомогою множення чисельника і знаменника на вираз , використання формули і подальшого скорочення дробу на ( +1).
9)
. В даному прикладі невизначеність типу була розкрита почленним розподілом чисельника та знаменника дробу на старший ступінь.
Чудові межі
Перша чудова межа : .
Доведення.Розглянемо одиничне коло (рис.3).
Рис.3. Одиничне коло
Нехай х– радіальний захід центрального кута МОА(), тоді ОА = R= 1, МК= sin x, AT= tg x. Порівнюючи площі трикутників ОМА, ОТАта сектора ОМА, Отримаємо:
,
.
Розділимо останню нерівність на sin x, Отримаємо:
.
Так як при , то за якістю 5) меж
Звідки і обернена величина при тому, що й потрібно було довести.
Примітка:Якщо функція є дуже малою при , тобто. , то перша чудова межа має вигляд:
.
Розглянемо приклади обчислень меж з використанням першої чудової межі.
При обчисленні цієї межі використовували тригонометричну формулу: .
.
Розглянемо приклади обчислень меж з використанням другої чудової межі.
2) .
3) . Має місце невизначеність типу. Зробимо заміну, тоді; при .
Функція y=f(x)називається нескінченно малоюпри x→aабо при x→∞, якщо або , тобто. нескінченно мала функція – це функція, межа якої у цій точці дорівнює нулю.
приклади.
1. Функція f(x)=(x-1) 2 є нескінченно малою при x→1, оскільки (див. мал.).
2. Функція f(x)= tg x- нескінченно мала при x→0.
3. f(x)= ln (1+ x) - нескінченно мала при x→0.
4. f(x) = 1/x- нескінченно мала при x→∞.
Встановимо наступне важливе співвідношення:
Теорема.Якщо функція y=f(x)представима при x→aу вигляді суми постійного числа bта нескінченно малої величини α(x): f(x)=b+ α(x)те.
Назад, якщо , то f(x)=b+α(x), де a(x)- нескінченно мала при x→a.
Доведення.
1. Доведемо першу частину затвердження. З рівності f(x)=b+α(x)слід | f (x) - b | = | α|. Але так як a(x)– нескінченно мала, то при довільному ε знайдеться δ – околиця точки a,при всіх xз якої значення a(x)задовольняють співвідношення |α(x)|< ε. Тоді |f(x) – b|< ε. А це означає, що .
2. Якщо , то за будь-якого ε >0 для всіх хз деякої δ – околиця точки aбуде |f(x) – b|< ε. Але якщо позначимо f(x) - b = α, то |α(x)|< ε, а це означає, що a– нескінченно мала.
Розглянемо основні властивості нескінченно малих функцій.
Теорема 1.Алгебраїчна сума двох, трьох і взагалі будь-якого кінцевого числа нескінченно малих є функція нескінченно мала.
Доведення. Наведемо доказ для двох доданків. Нехай f(x)=α(x)+β(x), де і . Нам потрібно довести, що при довільному як завгодно малому? > 0 знайдеться δ> 0, таке, що для x, які задовольняють нерівності | x – a |<δ , виконується |f(x)|< ε.
Отже, зафіксуємо довільне число ε > 0. Оскільки за умовою теореми α(x)- нескінченно мала функція, то знайдеться таке? > 0, що за | x – a |< δ 1 маємо |α(x)|< ε / 2. Аналогічно, оскільки β(x)- нескінченно мала, то знайдеться таке δ 2 > 0, що за | x – a |< δ 2 маємо | β(x)|< ε / 2.
Візьмемо δ=min(δ 1 , δ 2 } . Тоді на околиці точки aрадіусу δ виконуватиметься кожна з нерівностей |α(x)|< ε / 2 та | β(x)|< ε / 2. Отже, в цій околиці буде
|f(x)|=| α(x)+β(x)| ≤ |α(x)| + | β(x)|< ε /2 + ε /2= ε,
тобто. |f(x)|< ε, що потрібно було довести.
Теорема 2.Добуток нескінченно малої функції a(x)на обмежену функцію f(x)при x→a(або при x→∞) є нескінченно мала функція.
Доведення. Оскільки функція f(x)обмежена, то існує кількість Мтаке, що за всіх значень xз деякої околиці точки a|f(x)|≤M.Крім того, оскільки a(x)- нескінченно мала функція при x→a, то для довільного ε > 0 знайдеться околиця точки a, в якій виконуватиметься нерівність |α(x)|< ε /M. Тоді в меншому з цих околиць маємо | αf|< ε /M= ε. А це означає, що af– нескінченно мала. Для випадку x→∞Доказ проводиться аналогічно.
З доведеної теореми випливають:
Наслідок 1.Якщо і, то.
Наслідок 2.Якщо і c= const, то .
Теорема 3.Відношення нескінченно малої функції α(x)на функцію f(x), межа якої відмінна від нуля, є нескінченно мала функція.
Доведення. Нехай. Тоді 1 /f(x)є обмежена функція. Тому дріб є твір нескінченно малої функції на обмежену функцію, тобто. функція нескінченно мала.
Обчислення нескінченно малих- обчислення, вироблені з нескінченно малими величинами, у яких похідний результат сприймається як нескінченна сума нескінченно малих. Обчислення нескінченно малих величин є загальним поняттям для диференціальних та інтегральних обчислень, що становлять основу сучасної вищої математики. Поняття нескінченно малої величини тісно пов'язане з поняттям межі.
Послідовність a nназивається нескінченно малоюякщо . Наприклад, послідовність чисел – нескінченно мала.
Функція називається нескінченно малої на околиці точки x 0 , якщо .
Функція називається нескінченно малої на нескінченності, якщо або .
Також нескінченно малою є функція, що є різницею функції та її межі, тобто якщо , то f(x) − a = α( x) , .
У всіх наведених нижче формулах нескінченність праворуч від рівності мається на увазі певного знака (або "плюс", або "мінус"). Тобто, наприклад, функція x sin x, необмежена з обох сторін, не є нескінченно великою при .
Послідовність a nназивається нескінченно великий, якщо .
Функція називається нескінченно великий на околиці точки x 0 , якщо .
Функція називається нескінченно великий на нескінченності, якщо або .
Як порівнювати нескінченно малі величини?
Ставлення нескінченно малих величин утворює так звану невизначеність.
Припустимо, у нас є нескінченно малі при тому самому величині α( x) та β( x) (або, що не має значення для визначення, нескінченно малі послідовності).
Для обчислення таких меж зручно використовувати правило Лопіталя.
Якщо , то нескінченно малі величини α та β називаються еквівалентними ().
Очевидно, що еквівалентні величини є окремим випадком нескінченно малих величин одного порядку малості.
При справедливі такі співвідношення еквівалентності (як наслідки з так званих чудових меж):
Ця теорема має прикладне значення при знаходженні меж (див. приклад).
Поняття "нескінченно мале" обговорювалося ще в античні часи у зв'язку з концепцією неподільних атомів, проте в класичну математику не увійшло. Знову воно відродилося з появою в XVI столітті «методу неподільних» - розбиття досліджуваної фігури на малі перерізи.
У XVII столітті відбулася алгебраїзація числення нескінченно малих. Вони стали визначатися як числові величини, які менші за всяку кінцеву (ненульову) величину і все ж таки не рівні нулю. Мистецтво аналізу полягало у складанні співвідношення, що містить нескінченно малі (диференціали), та був - у його інтегруванні .
Математики старої школи піддали концепцію нескінченно малихрізкої критики. Мішель Ролль писав, що нове числення є « набір геніальних помилок»; Вольтер отруйно зауважив, що це обчислення є мистецтвом обчислювати і точно вимірювати речі, існування яких не може бути доведено. Навіть Гюйгенс зізнавався, що розуміє сенсу диференціалів вищих порядків.
Як іронію долі можна розглядати появу в середині століття нестандартного аналізу, який довів, що первісна точка зору – актуальні нескінченно малі – також несуперечлива і могла б бути покладена в основу аналізу.
Wikimedia Foundation. 2010 .
БЕЗКІЙНО МАЛА ВЕЛИЧИНА- Змінна величина в деякому процесі, якщо вона в цьому процесі безмежно наближається (прагне) до нуля ... Велика політехнічна енциклопедія
Нескінченно мала величина- ■ Щось невідоме, але має відношення до гомеопатії… Лексикон великих істин
Визначення числової функції. Способи завдання функцій.
Нехай D – множина на числовій прямій R. Якщо кожному х належить D поставлене у відповідність однину y=f(x), то кажуть, що задана функція f.
Способи завдання функцій:
1) табличний - для функцій, заданих на кінцевій множині.
2) аналітичний
3) графічний
2 та 3 – для функцій, визначених на нескінченній множині.
Концепція зворотної функції.
Якщо функція y=f(x) така, що різним значенням х аргументу відповідають різні значення функції, то змінну х можна виразити як функцію змінної у: x=g(y). Функцію g називають зворотною f і позначають f^(-1).
Концепція складної функції.
Складна функція-функція, аргументом якої є будь-яка інша функція.
Нехай дані функції f(x) і g(x). Складемо їх дві складні функції. Вважаючи функцію f зовнішньою (головною), а функцію g – внутрішньою, отримуємо складну функцію u(x)=f(g(x)).
Визначення межі послідовності.
Число а називається межею послідовності (xn), якщо для будь-якого позитивного існує номер n0, починаючи з якого всі члени посл-ти відрізняються від а по модулю менше, ніж на ε (тобто потрапляють у ε-околиця точки а):
Правила обчислення меж послідовностей, що сходяться.
1. Будь-яка послідовність, що сходить, має тільки одну межу. 2. Якщо всі елементи послідовності (x n ) дорівнюють С (постійній), то межа послідовності (x n ), теж дорівнює С. 3. ; 4. ; 5. .
Визначення обмеженої послідовності.
Посл-ть (x n ) називається обмеженою, якщо безліч чисел X = (x n ) обмежено: .
Визначення нескінченно малої послідовності.
Посл-ть (x n ) наз-ють нескінченно малої, якщо будь-якого (завгодно малого) >0 знайдеться такий номер n 0 , що з кожного n>n 0 виконується нерав-во |x n |< .
Визначення нескінченно великої послідовності.
Посл-ть наз-ють нескінченно великий, якщо будь-якого (як завгодно великого) числа А>0 знайдеться такий номер n 0 , що з кожного номера n>n 0 виконується нерав-во |x n |>A.
Визначення монотонних послідовностей.
Монотонні посл-ти: 1) зростаюча, якщо x n
Визначення межі функції у точці.
Межею ф-ии y = f (x) у точці x 0 (або при xx 0) наз-ють число а, якщо для будь-якої посл-ти (xn) значень аргументу, що сходить до х 0 (при цьому всі xnx 0), посл-ть (f(xn)) значень ф-ии сходить до межі а.
Визначення нескінченно малої функції.
Ф-ія f(x) наз-ся нескінченно малою при х→А, якщо .
Визначення нескінченно великої функції.
Ф-ія f(x) наз-ся нескінченно великий за х→А, якщо .